Вітаю усіх, хто викроїв трішки свого часу на цей щоденник!
Я- Мама. І допоки мої діти ще потребують мене як ту, що допомагає їм відкривати світ, створює їм умови для розвитку, цей статус буде моїм основним попри інші життєві ролі.
Протягом мого 8-річного материнського стажу помалу накопичувались знання, досвід, відбувалось переосмислення усталених норм виховання і навчання, і через помилки та відкриття формувались мої погляди на розвиток діток.  Серед педагогів, методики яких формували мої  пізнання, були Януш Корчак, Монтесоррі, Доман, Нікітіни і куди більше - Штайнер і його Вальдорфська педагогіка, Едмунд Щебальський і його Еволюційна методика і ще власні відчуття та аналізування себе в дитячому віці. 
Я справді дуже добре пам`ятаю себе дитиною, свої переживання і емоції, як на мене впливала школа, батьки, оточення і це теж зараз допомагає мені краще розуміти дітей. 
Зараз моя донька - учениця початкової загальноосвітньої школи, а син - дошкільнятко, знайомиться з буднями державного дитсадка.  Та щоразу як задумуюсь про консервативність цих установ, розумію як важливо давати дітям додаткову можливість розширювати свій світогляд за рамки прийнятої освіти, вчитись думати, аналізувати, досліджувати, і як наслідок - творити, а не тільки споживати.
Я мрію, щоб теперішні українські діти були тим поколінням, яке буде жити в тій оновленій Україні і творитиме її сильною і успішною. А це під силу лише таким самим сильним, вільним духом, творчим і  незалежним від систем людям.
До повної домашньої освіти для своїх дітей я ще не дозріла, але виникла ідея створити таку собі мамину школу,  де  "уроки"  проводитимуться раз на тиждень у вільний час, в домашній, затишній атмосфері, з радістю і користю як для дітей, так і для мене. Хочу, щоб це було їхнім "виходом за рамки" в навчанні, сприйнятті і пошуку себе, а для мене - шанс вчитись разом з дітьми тому,  що свого часу пропустила в своїй освіті. 
Отже, знайомтесь: улюблені учні маминої школи :)