субота, 8 листопада 2014 р.

Урок перший. Ресурси.

    Перше заняття хотілось присвятити не так новим знанням, а більше заглибитись в  духовний розвиток,  також окреслити для себе і ознайомити дітей з метою і суттю наших уроків.

Дидактичний матеріал першої частини заняття:
 


Застеливши килимок , запалюємо свічку,  щоб створити атмосферу  затишку і спокою. Починаємо з молитви:

Боже, глянь на твоїх дітей, що перед Тобою з відкритим серцем.
Освіти наші серденька любов`ю і добротою,
Наші голівки - розумом та мудрістю,
А наші діла - користю,
Щоб ми зростали на Твою славу і славу України.

     Саме час послухати  і подивитись казку. Реквізитом для казки послужили ті речі, що легко знайшлись вдома: лялька (Людина), форма серця і блискітки (серце наповнене добром), горіх (розум) і глобус (світ і природні ресурси). Ця казка підводить до розуміння мети усіх занять, що ми будемо проводити, а саме розвиток серця, тобто духовності і доброти, тренування тіла, наповнення розумом і знаннями, а також знання про екологію і бережне ставлення до планети і її ресурсів.

 

Казка про Божі  дарунки

   Бог вдихнув життя в Людину і став милуватись своїм творінням. І вирішив Бог з великої любові дати Людині все найкраще, щоб вона була щасливою на землі.
- Ось тобі, Людино, велике серце наповнене добротою. Ділися тим добром з іншими і серце буде наповнюватись ще більше. Ось тобі розум і мудрість. Розвивай їх і помножуй і ти зможеш приносити користь собі та іншим. Ось тобі рухливе тіло, щоб досягати бажаного. Тримай його у чистоті та здоров`ї. І ось для тебе  цілий світ. Користуйся економно і бережливо, передавай всі цінності світу іншим поколінням.
   Та Людина вирішила, що не буде навантажувати себе зайвим, тому взяла лише тіло і пішла у світ. Вона їла, пила, відпочивала і робила все на догоду своєму тілу, та з часом тіло стало таким важким і неповоротким, що Людина лекго потрапила в лапи хижого звіра і загинула.
   Бог вдруге вдихнув життя в Людину. На цей раз вона обрала собі тіло і розум. Людина стала більш кмітлива і винахідлива, але загинула від самотності і туги.
   Коли Бог дав Людині третій шанс, вона взяла собі усі Божі дарунки. Понесла серце наповнене добром і стала роздавати те добро іншим, але щоразу хтось інший досипав йому свого добра і серце ставало наповненим ще більше. І Людину оточувало багато інших прекрасних людей. Вони дарували одне одному свою любов, творили гарні і корисні речі, що допомагали їм у побуті, їхні тіла завжди були в гармонії з природою і вони берегли та помножували усі земні багатства, залишаючи їх наступним поколінням.
   А коли Людина знову постала перед Богом, то сказала: "Дякую, Тобі, Боже, за твої дарунки, я прожила щасливе життя на землі!"

  Зацікавлені казкою діти стали роздумувати над тим, а що з тих дарунків обрали би вони. Так ми перейшли до розмови про добре серце. Кожен розказував про свої добрі вчинки і міркували про те, як ще можна ділитись добром і як його проявляти. Думали про те, які вчинки інших викликають у нас приємність. Цікаво, що проявом доброти діти вважають насамперед обійми, посмішки, погладжування і лагідну інтонацію.  Ми спробували в той самий момент поділитись цим одне з одним.




   А тоді пограли в гру. Один гравець кидає м`ячик іншому, зображуючи на обличчі чи жестом якусь емоцію, інший повинен кинути м`ячик у відповідь, повторивши ту саму емоцію.  Було і показування язика, і бе-бе-бекання, і усмішки, і лагідні слова. Поговорили про те, що воно і в житті так само - що посилаєш комусь, то і сам отримуєш. А часом чиюсь негативну емоцію можна легко нейтралізувати своєю позитивною і ми самі обираємо що приймати, а що відсилати іншим.





А тим часом тіло вже вимагало руху і ми перейшли до гри "Молекули". Кожен з нас був "молекулкою" і ми хаотично рухались по кімнаті, а за командою "тепло, тепліше, гаряче" рухались щоразу швидше. А при знижуванні температури "молекулки" ставали все повільніші і тулились одне до одного від холоду, аж поки знову не ставало "гаряче".
Розігріте грою тіло тренували на гнучкість.


 Розум тренували за допомогою "Логічного доміно. Колір", що виявилось не таким простим, як на перший погляд. Потрібно було проявляти уважність і кмітливість, щоб правильно і швидко підібрати комбінацію кольорів у доміно.

 Другий етап заняття відбувався на кухні. Знаючи любов дітей до приготування смаколиків, гріх не скористатись цим для освоєння як нових рецептів, так і нових знань. Так, саме на кухні найкраще засвоюється математика і ведуться розмови коли руки в дітей зайняті тістом.
 Дослідивши ресурси нашого холодильника, вирішили перетворити корисне на смачне. Йдеться насамперед про сир, який в звичайному вигляді діти зазвичай не їдять, тож ми знайшли рецепт сирного печива і взялися до роботи.


З тіста ми витискали кружечки, які потім скдадали навпіл, а тоді ще раз навпіл. Наочний приклад того, що таке половина, четвертина, що означає одна четверта, дві четвертих і т.д. Дробами ми ще цього не називали, але ділити і бавитись було цікаво. Ну і результат теж смакував :)







    І завершальним етапом першого заняття була розмова про сміття і відходи, які забруднюють землю. Роздумували над тим як можна певні речі використовувати з користю замість викидати. Наприклад, зі старих газет, виявляється, можна робити різні цікавинки. Дізнались що таке пап`є-маше.

Спробуємо перетворити коробку з-під взуття на цікаву скриньку. 
За допомогою клейстера з борошна окблеїли коробку шматками газети. 


Залишаємо її висихати і на наступних заняттях продовжимо творити скриньку.

На завершення підбили підсумки заняття, поговорили що було цікавим, що нового дізнались, що би хотілось робити далі. Та головним досягненням проведеного заняття був гарний настрій і вдячні обійми моїх любих "учнів" :).
До скорої зустрічі!






середа, 5 листопада 2014 р.

Вітаю усіх, хто викроїв трішки свого часу на цей щоденник!
Я- Мама. І допоки мої діти ще потребують мене як ту, що допомагає їм відкривати світ, створює їм умови для розвитку, цей статус буде моїм основним попри інші життєві ролі.
Протягом мого 8-річного материнського стажу помалу накопичувались знання, досвід, відбувалось переосмислення усталених норм виховання і навчання, і через помилки та відкриття формувались мої погляди на розвиток діток.  Серед педагогів, методики яких формували мої  пізнання, були Януш Корчак, Монтесоррі, Доман, Нікітіни і куди більше - Штайнер і його Вальдорфська педагогіка, Едмунд Щебальський і його Еволюційна методика і ще власні відчуття та аналізування себе в дитячому віці. 
Я справді дуже добре пам`ятаю себе дитиною, свої переживання і емоції, як на мене впливала школа, батьки, оточення і це теж зараз допомагає мені краще розуміти дітей. 
Зараз моя донька - учениця початкової загальноосвітньої школи, а син - дошкільнятко, знайомиться з буднями державного дитсадка.  Та щоразу як задумуюсь про консервативність цих установ, розумію як важливо давати дітям додаткову можливість розширювати свій світогляд за рамки прийнятої освіти, вчитись думати, аналізувати, досліджувати, і як наслідок - творити, а не тільки споживати.
Я мрію, щоб теперішні українські діти були тим поколінням, яке буде жити в тій оновленій Україні і творитиме її сильною і успішною. А це під силу лише таким самим сильним, вільним духом, творчим і  незалежним від систем людям.
До повної домашньої освіти для своїх дітей я ще не дозріла, але виникла ідея створити таку собі мамину школу,  де  "уроки"  проводитимуться раз на тиждень у вільний час, в домашній, затишній атмосфері, з радістю і користю як для дітей, так і для мене. Хочу, щоб це було їхнім "виходом за рамки" в навчанні, сприйнятті і пошуку себе, а для мене - шанс вчитись разом з дітьми тому,  що свого часу пропустила в своїй освіті. 
Отже, знайомтесь: улюблені учні маминої школи :)