Нарешті після осінньо-зимового марафону інфекційних хворіб, ми повертаємось до занять!

    Люблю грудень за його передсвятковий настрій і творче натхнення для створення чогось нового, теплого і радісного. Ну і сама назва "грудень" спонукає нас наповнювати те, що в грудях ;), тож багато уваги приділимо нашому серцю, щоб воно увійшло в нове Різдво з радістю і теплом.

    Завдяки шкільним канікулам ми мали чудову компанію на цьому занятті. Дякую вам, мої прекрасні діти, що ви прийшли і так щиро відгукувались на кожне слово і так активно брали участь у занятті!

    Розпочали традиційно із запалювання свічки, привітання, молитви.

    Розповіли нашим новим гостям казку про людину, якій Бог дав дарунки для щастя (про це йшлося на 1-ому занятті). Тоді стали ділитися своїми думками на тему "як я розвиваю своє серце", ми думали над тим що є проявом добра і кожен розповів про свої вчинки, якими можна пишатися. Вирішили записати ці вчинки і ті, які би хотілось робити частіше. Так у нас вийшли цидулки добрих справ. Деякі вирази мене особливо зачарували: "зігрівати серце " - запропонував Матвій, вкладаючи туди якийсь свій зміст, "посміхатися іншим і говорити приємні слова", "обіймати і гладити" - для всіх важливий тілесний контакт з близькими, а також йшлося про ділитись, допомагати, дбати про інших і про себе, читати, думати і багато іншого.

   Ті цидулки ми вирішили дописувати і надалі коли згадаємо ще якісь важливі і добрі справи.

    Для наочного прикладу як ми збагачуємось добром, взялися готувати баночки для добрих справ. У ці баночки можна класти по цукерці за кожен добрий вчинок, аж доки вони не наповняться.  Але усім кортіло почати наповнювати їх негайно, тож я запропонувала щоб кожен зробив якусь добру справу саме в цей момент. Діти, недовго думаючи, подарували одне одному свої щирі обійми і у в баночках з`явились перші цукерки/добрі справи.

   Поговорили про те, що так як ця баночка буде ставати багатшою і яскравішою від цукерок, так само й наше серце стає багатшим, кольоровішим і ми світимось тією радістю. 
   Це неймовірно запалило дітей і до кінця заняття вони справді старались дбати одне про одного, допомагати, ділитись, тож кожен збагатив свою баночку на ще кілька цукерок. 
  
   Наступним етапом було роздумування над питанням: "Назвіть хто робить для нас і для інших багато добра, не чекаючи віддяки". Відповіді звучали такі: мама, рідні, Бог, друзі, батьки, а тоді всіх осінило і майже хором вийшло - МИКОЛАЙ! Ну звичайно, надалі мова пішла про святого Миколая, бо ми всі вже в передчутті того свята і очікуванні подарунків під подушку. 
   Пригадали собі хто ж такий святий Миколай, про його життя і те, як він, за легендою, вкидав біднякам золото через вікно вночі. Ну справді, добро має бути таємним! - дійшли ми висновку, тому і до нас святий приходить уночі. Для нас - це приклад робити добро іншим, не вихваляючись, а думаючи лише про те добро, яке ми принесемо своїм вчинком. 

   А ще Миколай приходить до нас взимку, щоб поселити в нашому серці радість і ми з тою радістю зустрічали Різдво. 

   Добре, хто такий Миколай ми з`ясували, але хто ж тоді такий Санта Клаус чи Дід Мороз? Отут ми і розставили всі крапки над "і" - про різні традиції в різних країнах, про реальних людей, які стали святими і шануються всіма віруючими, та про придуманих персонажів на противагу релігійним традиціям.  І на закріплення - слайд-шоу картинок, де зображені різні персонажі, з яких ми чітко навчились розрізняти як же виглядає Миколай (він завжди у вбранні священика), бо дійшли висновку, що плутати нашого святого з Дідом Морозом - неприпустимо!

   Миколай дбає про всіх-всіх, але хто ж подбає про самого Миколая?  Звичайно, що ми подбаємо! 
Після розминки тіла, ми всією компанією пішли на кухню пекти медяники для Миколая!

Скористались таким рецептом:

Інгрідієнти:

борошно - 250 г

мед - 150 г

1 яєчний жовток

вершкове масло - 30 г

лимон - 0,25

вода - 50 мл

сода - 0,5 ч. ложки

Спосіб приготування:

Крок 1: Розігрійте мед, додайте до нього три чверті борошна й перемішайте.

Крок 2: Дайте масі охолонути, додайте масло, суміш соди з 1 ст. ложкою борошна, цедру. Замісіть тісто.

Крок 3: Готове тісто розкачайте до шару товщиною 1 см. За допомогою формочок сформуйте печиво.

Крок 4: Прогрійте лист, змажте маслом, викладіть на нього печиво й змажте кожне збитим жовтком. Випікати до готовності.

Діти не можуть довго творити за шаблоном і рано чи пізно проявляється вільна творчість )

   Допоки наші медянички випікались, вирішили зробити один експеремент. Напередодні була свідком, як на дитячому святі учасники "варили чарівне зілля", тож я запропонувала зробити таке ж "зілля", але ми мали розгадати які ж там інгрідієнти і чому ж воно стало "чарівним". Для того діти могли понюхати і торкнутися всіх запропонованих речовин, тоді в певній послідовності їх змішати і назвати що ж там було і подумати що саме дало таку реакцію. 
   Завдання виконали  і з легкістю розгадали, що бурхливу реакцію зробили сода+оцет, бульбашок додала рідина для миття посуду, а кольору - харчовий барвник.

    Готове печиво розмалювали глазуррю і кожен взяв зі собою свою порцію медяників для Чудотворця.

    Час минув ну дуже швидко і ми, на жаль, не встигли зробити заплановані ялиночки зі старих газет і журналів, але з цього розпочнемо наше наступне заняття.

    Тож зробивши підсумки дня, поділившись враженнями, ми попрощались до наступної зустрічі!

Урок перший. Ресурси.

    Перше заняття хотілось присвятити не так новим знанням, а більше заглибитись в  духовний розвиток,  також окреслити для себе і ознайомити дітей з метою і суттю наших уроків.

Дидактичний матеріал першої частини заняття:

 

Застеливши килимок , запалюємо свічку,  щоб створити атмосферу  затишку і спокою. Починаємо з молитви:

Боже, глянь на твоїх дітей, що перед Тобою з відкритим серцем.

Освіти наші серденька любов`ю і добротою,

Наші голівки - розумом та мудрістю,

А наші діла - користю,

Щоб ми зростали на Твою славу і славу України.

     Саме час послухати  і подивитись казку. Реквізитом для казки послужили ті речі, що легко знайшлись вдома: лялька (Людина), форма серця і блискітки (серце наповнене добром), горіх (розум) і глобус (світ і природні ресурси). Ця казка підводить до розуміння мети усіх занять, що ми будемо проводити, а саме розвиток серця, тобто духовності і доброти, тренування тіла, наповнення розумом і знаннями, а також знання про екологію і бережне ставлення до планети і її ресурсів.

 

Казка про Божі  дарунки

   Бог вдихнув життя в Людину і став милуватись своїм творінням. І вирішив Бог з великої любові дати Людині все найкраще, щоб вона була щасливою на землі.
- Ось тобі, Людино, велике серце наповнене добротою. Ділися тим добром з іншими і серце буде наповнюватись ще більше. Ось тобі розум і мудрість. Розвивай їх і помножуй і ти зможеш приносити користь собі та іншим. Ось тобі рухливе тіло, щоб досягати бажаного. Тримай його у чистоті та здоров`ї. І ось для тебе  цілий світ. Користуйся економно і бережливо, передавай всі цінності світу іншим поколінням.
   Та Людина вирішила, що не буде навантажувати себе зайвим, тому взяла лише тіло і пішла у світ. Вона їла, пила, відпочивала і робила все на догоду своєму тілу, та з часом тіло стало таким важким і неповоротким, що Людина лекго потрапила в лапи хижого звіра і загинула.
   Бог вдруге вдихнув життя в Людину. На цей раз вона обрала собі тіло і розум. Людина стала більш кмітлива і винахідлива, але загинула від самотності і туги.
   Коли Бог дав Людині третій шанс, вона взяла собі усі Божі дарунки. Понесла серце наповнене добром і стала роздавати те добро іншим, але щоразу хтось інший досипав йому свого добра і серце ставало наповненим ще більше. І Людину оточувало багато інших прекрасних людей. Вони дарували одне одному свою любов, творили гарні і корисні речі, що допомагали їм у побуті, їхні тіла завжди були в гармонії з природою і вони берегли та помножували усі земні багатства, залишаючи їх наступним поколінням.
   А коли Людина знову постала перед Богом, то сказала: "Дякую, Тобі, Боже, за твої дарунки, я прожила щасливе життя на землі!"

  Зацікавлені казкою діти стали роздумувати над тим, а що з тих дарунків обрали би вони. Так ми перейшли до розмови про добре серце. Кожен розказував про свої добрі вчинки і міркували про те, як ще можна ділитись добром і як його проявляти. Думали про те, які вчинки інших викликають у нас приємність. Цікаво, що проявом доброти діти вважають насамперед обійми, посмішки, погладжування і лагідну інтонацію.  Ми спробували в той самий момент поділитись цим одне з одним.

   А тоді пограли в гру. Один гравець кидає м`ячик іншому, зображуючи на обличчі чи жестом якусь емоцію, інший повинен кинути м`ячик у відповідь, повторивши ту саму емоцію.  Було і показування язика, і бе-бе-бекання, і усмішки, і лагідні слова. Поговорили про те, що воно і в житті так само - що посилаєш комусь, то і сам отримуєш. А часом чиюсь негативну емоцію можна легко нейтралізувати своєю позитивною і ми самі обираємо що приймати, а що відсилати іншим.

А тим часом тіло вже вимагало руху і ми перейшли до гри "Молекули". Кожен з нас був "молекулкою" і ми хаотично рухались по кімнаті, а за командою "тепло, тепліше, гаряче" рухались щоразу швидше. А при знижуванні температури "молекулки" ставали все повільніші і тулились одне до одного від холоду, аж поки знову не ставало "гаряче".
Розігріте грою тіло тренували на гнучкість.

 Розум тренували за допомогою "Логічного доміно. Колір", що виявилось не таким простим, як на перший погляд. Потрібно було проявляти уважність і кмітливість, щоб правильно і швидко підібрати комбінацію кольорів у доміно.

 Другий етап заняття відбувався на кухні. Знаючи любов дітей до приготування смаколиків, гріх не скористатись цим для освоєння як нових рецептів, так і нових знань. Так, саме на кухні найкраще засвоюється математика і ведуться розмови коли руки в дітей зайняті тістом.
 Дослідивши ресурси нашого холодильника, вирішили перетворити корисне на смачне. Йдеться насамперед про сир, який в звичайному вигляді діти зазвичай не їдять, тож ми знайшли рецепт сирного печива і взялися до роботи.

З тіста ми витискали кружечки, які потім скдадали навпіл, а тоді ще раз навпіл. Наочний приклад того, що таке половина, четвертина, що означає одна четверта, дві четвертих і т.д. Дробами ми ще цього не називали, але ділити і бавитись було цікаво. Ну і результат теж смакував :)

    І завершальним етапом першого заняття була розмова про сміття і відходи, які забруднюють землю. Роздумували над тим як можна певні речі використовувати з користю замість викидати. Наприклад, зі старих газет, виявляється, можна робити різні цікавинки. Дізнались що таке пап`є-маше.

Спробуємо перетворити коробку з-під взуття на цікаву скриньку. 
За допомогою клейстера з борошна окблеїли коробку шматками газети. 

Залишаємо її висихати і на наступних заняттях продовжимо творити скриньку.

На завершення підбили підсумки заняття, поговорили що було цікавим, що нового дізнались, що би хотілось робити далі. Та головним досягненням проведеного заняття був гарний настрій і вдячні обійми моїх любих "учнів" :).
До скорої зустрічі!

Вітаю усіх, хто викроїв трішки свого часу на цей щоденник!
Я- Мама. І допоки мої діти ще потребують мене як ту, що допомагає їм відкривати світ, створює їм умови для розвитку, цей статус буде моїм основним попри інші життєві ролі.
Протягом мого 8-річного материнського стажу помалу накопичувались знання, досвід, відбувалось переосмислення усталених норм виховання і навчання, і через помилки та відкриття формувались мої погляди на розвиток діток.  Серед педагогів, методики яких формували мої  пізнання, були Януш Корчак, Монтесоррі, Доман, Нікітіни і куди більше - Штайнер і його Вальдорфська педагогіка, Едмунд Щебальський і його Еволюційна методика і ще власні відчуття та аналізування себе в дитячому віці. 
Я справді дуже добре пам`ятаю себе дитиною, свої переживання і емоції, як на мене впливала школа, батьки, оточення і це теж зараз допомагає мені краще розуміти дітей. 
Зараз моя донька - учениця початкової загальноосвітньої школи, а син - дошкільнятко, знайомиться з буднями державного дитсадка.  Та щоразу як задумуюсь про консервативність цих установ, розумію як важливо давати дітям додаткову можливість розширювати свій світогляд за рамки прийнятої освіти, вчитись думати, аналізувати, досліджувати, і як наслідок - творити, а не тільки споживати.
Я мрію, щоб теперішні українські діти були тим поколінням, яке буде жити в тій оновленій Україні і творитиме її сильною і успішною. А це під силу лише таким самим сильним, вільним духом, творчим і  незалежним від систем людям.
До повної домашньої освіти для своїх дітей я ще не дозріла, але виникла ідея створити таку собі мамину школу,  де  "уроки"  проводитимуться раз на тиждень у вільний час, в домашній, затишній атмосфері, з радістю і користю як для дітей, так і для мене. Хочу, щоб це було їхнім "виходом за рамки" в навчанні, сприйнятті і пошуку себе, а для мене - шанс вчитись разом з дітьми тому,  що свого часу пропустила в своїй освіті. 
Отже, знайомтесь: улюблені учні маминої школи :)